* * *
Як дві погашені зорі,
твої зіниці на тлі неба,
то це, мій друже, півбіди,
а де біда, тобі не треба.
Над прірвою лиш сон і дух
бесстрашно линуть –
плоть не давить,
та хто у голос скаже це,
допоки тлінне нами
править.
Переклад Ольги Ільчук.
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…