* * *

Як дві погашені зорі,

твої зіниці на тлі неба,

то це, мій друже, півбіди,

а де біда, тобі не треба.

Над прірвою лиш сон і дух

бесстрашно линуть –

плоть не давить,

та хто у голос скаже це,

допоки тлінне нами

править.

Переклад Ольги Ільчук.

admin

Recent Posts

Доктор Гільсдорф про поему Олександра Коротка «СТУС»

Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…

5 днів ago

“СТУС”

[/audio]

7 днів ago

Презентація професорки Анни Беднарчик для мистецько-літературного вечора присвяченого поемі «СТУС»

У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…

3 тижні ago

“Лезо сонця…”

* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза  ніжною лялечкою безправного щастя…

4 тижні ago

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

1 місяць ago