В одній з книг Коротко минулих років знаходимо велику добірку віршів з назвою глави «Зупинки», а в новій книзі «Поетика. Обране» — «Відбитки осілості». Ці вірші про країни і міста говорять про можливість зупинитися і озирнутися, віртуально для читача і творчо реально для поета. Численні вірші метафорично складні, за їх образами відкривається цілий світ — неосяжний, часом містичний. Презентуючи обрані вірші на головній сторінці, завжди стикаєшся з проблемою вибору. Як непросто знайти найкраще серед кращого! Ось один з багатьох: ЛЬВОВ Когда ты погружаешь своё тело в аквариум удивительного города, тебе не хватает воздуха, ты задыхаешься, пытаешься вырваться, но всё напрасно. Так начинается знакомство. Духовное зрение, вытаращив подслеповатые глаза, всматривается сквозь призму столетий в свою обезображенную душу. Утро в этом городе только для умалишённых. И чтобы тебя никто не отвлекал, ты достаёшь свое сердце и, как бабочку, прикалываешь его к зонтику, и с этим опознавательным знаком гида водишь свою группу восторженных чувств по заколдованному кругу голосов и событий до полного изнеможения. Сьогоднішня новина продовжує тему попередньої. Але якщо минулого тижня були опубліковані «Греція» і «Іспанія», то тепер пропонуємо перенестися до Києва 2008, 2014 і 2017 років, коли були написані три частини цього широкого поетичного полотна про місто, що давно стало рідним для Олександра Коротко.