Допоки
пишномовить
ніч,
сутнісне
мирно
тане,
розчиняється,
зникає
у безхмарному
повітрі
життєдайного
небуття.
На вершині
повні горить,
не згасає зірка
твоїх мерехтливих
від щастя
сліз.
Переклад Інни Дукерт.
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…