Допоки
пишномовить
ніч,
сутнісне
мирно
тане,
розчиняється,
зникає
у безхмарному
повітрі
життєдайного
небуття.
На вершині
повні горить,
не згасає зірка
твоїх мерехтливих
від щастя
сліз.
Переклад Інни Дукерт.
Recent Posts
Нове есе Олександра Коротка — вже на сайті
Олександр Коротко продовжує активно працювати над новими текстами — як поетичними, так і есеїстичними. У…
6 днів ago
НОТАТКИ НА ПОЛЯХ СВІДОМОСТІ
Незважаючи на те, що Творець створив нас за своїм образом і подобою, ми не повинні…
6 днів ago
“Із вчорашнього дня…”
Із вчорашнього дня тло незламного ранку — на мольберті стоїть у мовчанні світанку. Не вважайте,…
1 тиждень ago
“Непізнаним будь, дорога — батіг…”
Непізнаним будь, дорога — батіг, кого не вернути — того не відспівати. Життя — зал…
1 тиждень ago
“Четвертий рік — канікули війни…”
Четвертий рік — канікули війни безсмертної. На карті безсоння розсипані неначе ртуть — нічні чорнильні…
1 тиждень ago