***
Місто
останнє,
останньої зорі.
Канікули радості.
Роки сумнівів,
роки мовчання.
Ти ніччю
прочитаною
жебрачиш спасіння,
як милостиню,
тремтячими століттями
поранених вулиць,
що йдуть по сліду
таємничих істин
голосу Батьківщини –
підкови надії,
що живе на схилах
нестримного жалю
безмовної сльози.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…