***
Таїна кликала його, приходила до нього вночі.
Він шукав її повсюдно, уві сні та наяву, проте
не знаходив. Уже не лише він, а й час постарів.
Настала пора збиратися в дорогу, найдовшу
із доріг його життя.
Одного з останніх днів у двері хтось постукав.
Він, не поспішаючи, відкрив, на порозі стояв
хлопчак. «Ти забув про мене? Я – це ти. Чому ти
жодного разу про мене не згадав?» Вони довго
стояли один супроти одного — він і його
дитинство. Просочуючись крізь розпачливу
тишу, увірвався голос: «Прости…»
Допокипишномовитьніч,сутніснемирнотане,розчиняється, зникаєу безхмарномуповітріжиттєдайногонебуття.На вершиніповні горить,не згасає зіркатвоїх мерехтливихвід щастясліз. Переклад Інни Дукерт.
*** Дитинство - квітковий пил, часу сад в'яне, степ очікувань, полин, вітер на скрипці грає.…
*** Місто останнє, останньої зорі. Канікули радості. Роки сумнівів, роки мовчання. Ти ніччю прочитаною жебрачиш…
Представляємо вашій увазі відео, яке Анна Беднарчик записала на прохання видавництва, яке готує вихід збірки…
*** Від довгих роздумів, від тиші навкруги,стає незатишно і вогко,і несподівано, поволі, з'являється раптовотінь чи…