***
Є такі місцини на землі, де самотні нічні прогулянки
обов’язково мають завершитися убивством. Я цей
острах ношу у своїй душі роками. Ви не повірите,
я живу цим страхом, він схожий на маніяка, що лиш
і чекає, коли я вийду на прогулянку, і почне полювання.
Я місяцями готуюся до таких прогулянок і з нетерпінням
зустрічаю призначену годину, як свято, як панацею,
як звільнення від захопленого життя. І нехай наївні
люди не думають, що російська рулетка небезпечніша:
одна справа — дуло біля скроні, інша — кожен крок
під прицілом своєї тіні. У такі хвилини ніч мені здається
океаном, і місяць, наче акула, стрімко женеться
за мною, я прискорююся, пливу що є сили, але все
дарма. Ех, і на цей раз усе обійшлося! Я вертаюся
додому, непомітно пробираюся у свій кабінет і вдаю,
що нічого не сталося.
Олександр Коротко продовжує активно працювати над новими текстами — як поетичними, так і есеїстичними. У…
Незважаючи на те, що Творець створив нас за своїм образом і подобою, ми не повинні…
Із вчорашнього дня тло незламного ранку — на мольберті стоїть у мовчанні світанку. Не вважайте,…
Непізнаним будь, дорога — батіг, кого не вернути — того не відспівати. Життя — зал…
Четвертий рік — канікули війни безсмертної. На карті безсоння розсипані неначе ртуть — нічні чорнильні…