Одна з перших віршованих публікацій Олександра Коротка. Ці вірші пізніше увійшли до поетичної збірки «Вікно».
***
В апогеї кримської зими — глуха негода, за вікном мрячив сніг, вітер губи сушив. І не знати за що многовимірне щастя подарувала природа, я уперше за довгії роки аж ніяк не спішив. Не дзвонив я нікому, не шукав одкровень і думкам своїм волю я дав. Просто прожив одну неділю, прогулявся з дітьми, місто знову відкривав. На очах відбуваються дивовижні метаморфози, оживають інші барви, яскравого світла спалах… Дух раптової свободи відводить від буденної прози, і омріяний пакет вручає мені морозний ранок.
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…
*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…
Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…
*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…