Одна з перших віршованих публікацій Олександра Коротка. Ці вірші пізніше увійшли до поетичної збірки «Вікно». 

***

В апогеї кримської зими — глуха негода, за вікном мрячив сніг, вітер губи сушив. І не знати за що многовимірне щастя подарувала природа, я уперше за довгії роки аж ніяк не спішив. Не дзвонив я нікому, не шукав одкровень і думкам своїм волю я дав. Просто прожив одну неділю, прогулявся з дітьми, місто знову відкривав. На очах відбуваються дивовижні метаморфози, оживають інші барви, яскравого світла спалах… Дух раптової свободи відводить від буденної прози, і омріяний пакет вручає мені морозний ранок.

AddThis Website Tools
admin

Recent Posts

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра КороткаПісляслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…

3 дні ago

“Час став комом у горлі…”

*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…

3 дні ago
Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра КороткаТехнології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка

Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка

Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…

6 днів ago

“Пройшли поминальні дні…”

*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…

6 днів ago

“Не буде літа…”

Читає автор.

2 тижні ago