Одна з перших віршованих публікацій Олександра Коротка. Ці вірші пізніше увійшли до поетичної збірки «Вікно».
***
В апогеї кримської зими — глуха негода, за вікном мрячив сніг, вітер губи сушив. І не знати за що многовимірне щастя подарувала природа, я уперше за довгії роки аж ніяк не спішив. Не дзвонив я нікому, не шукав одкровень і думкам своїм волю я дав. Просто прожив одну неділю, прогулявся з дітьми, місто знову відкривав. На очах відбуваються дивовижні метаморфози, оживають інші барви, яскравого світла спалах… Дух раптової свободи відводить від буденної прози, і омріяний пакет вручає мені морозний ранок.
У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…