Одна з перших віршованих публікацій Олександра Коротка. Ці вірші пізніше увійшли до поетичної збірки «Вікно».
***
В апогеї кримської зими — глуха негода, за вікном мрячив сніг, вітер губи сушив. І не знати за що многовимірне щастя подарувала природа, я уперше за довгії роки аж ніяк не спішив. Не дзвонив я нікому, не шукав одкровень і думкам своїм волю я дав. Просто прожив одну неділю, прогулявся з дітьми, місто знову відкривав. На очах відбуваються дивовижні метаморфози, оживають інші барви, яскравого світла спалах… Дух раптової свободи відводить від буденної прози, і омріяний пакет вручає мені морозний ранок.
*** За барвистою ширмою літа солнце згасає, мов мрія розмита і спалахи пам’яті згадують сни,…
*** Безсоння кохання, війни безсоння. Багато страждальний дзвін нічних сердець, де так бездомне і безцінне…
*** Батьківщина кохання на острові серця, омита океаном спогадів. І котяться хвилі днів від горизонту…
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…