“Люди ті самі речі…”
* * *
Люди ті самі речі.
Розкидані абияк.
Старіють, зношуються,
просто губляться.
Ось ще на одного
невпевненого менше
стало,
але з появою нового
все повторюється.
Кажуть, після нас,
з причини невідомої
багатьом, але факт,
залишається душа.
Так покинутий ліс
віддає
всі права на себе без
оглядки осінній погоді.
Уціліла пам’ять,
по складах
розбираючи манатки,
когось
за щось звинувачує,
і за вечерею всіх дивує
відсутністю мовлення.
Подивіться у вічко.
Я впевнений,
за вашим порогом
хтось стоїть.
Не сумуйте.
Ми всі тут
на пташиних правах.
Recent Posts
Нове есе Олександра Коротка — вже на сайті
Олександр Коротко продовжує активно працювати над новими текстами — як поетичними, так і есеїстичними. У…
1 день ago
НОТАТКИ НА ПОЛЯХ СВІДОМОСТІ
Незважаючи на те, що Творець створив нас за своїм образом і подобою, ми не повинні…
1 день ago
“Із вчорашнього дня…”
Із вчорашнього дня тло незламного ранку — на мольберті стоїть у мовчанні світанку. Не вважайте,…
5 днів ago
“Непізнаним будь, дорога — батіг…”
Непізнаним будь, дорога — батіг, кого не вернути — того не відспівати. Життя — зал…
5 днів ago
“Четвертий рік — канікули війни…”
Четвертий рік — канікули війни безсмертної. На карті безсоння розсипані неначе ртуть — нічні чорнильні…
5 днів ago