Categories: ВіршіТвориФілософська поезія

“Люди ті самі речі…”

* * *
Люди ті самі речі.
Розкидані абияк.
Старіють, зношуються,
просто губляться.
Ось ще на одного
невпевненого менше
стало,
але з появою нового
все повторюється.
Кажуть, після нас,
з причини невідомої
багатьом, але факт,
залишається душа.
Так покинутий ліс
віддає
всі права на себе без
оглядки осінній погоді.
Уціліла пам’ять,
по складах
розбираючи манатки,
когось
за щось звинувачує,
і за вечерею всіх дивує
відсутністю мовлення.
Подивіться у вічко.
Я впевнений,
за вашим порогом
хтось стоїть.
Не сумуйте.
Ми всі тут
на пташиних правах.
admin

Share
Published by
admin
2 роки ago

Recent Posts

“Рідко, нам випадають гуманні ночі…”

Читає автор.

5 днів ago

«Стус» Олександра Коротка: п’ятимовне видання поеми у Glagoslav Publications

«Стус» Олександра Коротка: п’ятимовне видання поеми у Glagoslav Publications У видавництві Glagoslav Publications представлено п’ятимовне…

6 днів ago

Думи мої Думи

В одній із моїх книг, присвячених поезії в один рядок, а саме «ТРАНСКРИПЦІЯ ДУМКИ», що…

6 днів ago

“Хто пояснить мені…”

Читає автор.

2 тижні ago

ЛЮБОВ

Коли сонце в ляльковому театрі світанку виходить на сцену життя, з’являється хтось і дає можливість…

2 тижні ago

“У світі, в якому ми живемо…”

* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…

1 місяць ago