Categories: ВіршіТвориФілософська поезія

“Люди ті самі речі…”

* * *
Люди ті самі речі.
Розкидані абияк.
Старіють, зношуються,
просто губляться.
Ось ще на одного
невпевненого менше
стало,
але з появою нового
все повторюється.
Кажуть, після нас,
з причини невідомої
багатьом, але факт,
залишається душа.
Так покинутий ліс
віддає
всі права на себе без
оглядки осінній погоді.
Уціліла пам’ять,
по складах
розбираючи манатки,
когось
за щось звинувачує,
і за вечерею всіх дивує
відсутністю мовлення.
Подивіться у вічко.
Я впевнений,
за вашим порогом
хтось стоїть.
Не сумуйте.
Ми всі тут
на пташиних правах.
admin

Share
Published by
admin
1 тиждень ago

Recent Posts

* * *

Страшний, трагічний, незрозумілий час. Таке враження,що серце часу зупинилося. Саме ми у своїй країні проходимо…

3 дні ago

Вибився в люди…

* * * Вибився в люди, а там нікого.

1 тиждень ago

“По світлому шляху непізнаних доріг…”

* * * По світлому шляху непізнаних доріг, що світу білому не обіцяв зажури, вздовж…

1 тиждень ago

Картинка світу

Руїни заходу сонця звисають над землею червоними гронами винограду, напоєного мирним сонцем. А перед трибуною…

1 тиждень ago

“Коли ми мовчки співаємо…”

* * * Коли ми мовчки співаємо і плачемо - ми сумуємо. Остиглі камені кохання…

1 тиждень ago

“Як усвідомити…”

Як усвідомити коли ми стоїмо між світами під пильним поглядом Творця І хтось із нас…

1 тиждень ago