До уваги відвідувачів сайта представляємо два вірші – «Скелелаз» і «Альпініст …» Перший написано в 2010 році, другий, моновірш, – майже на десять років пізніше. Обидва безумовно філософські, і, не дивлячись на різницю форми поетичного висловлювання, за силою впливу не поступаються одне одному. Олександр Коротко обрав екстремальну в мистецькому розумінні ситуацію, для вираження та підтвердження свого ставлення до таких філософських і релігійних категорій, як життя, смерть, дух, свідомість, свобода, воля і тих, що знаходяться на іншій чаші ваг – самотність, нерозсудливість, страх, гординя .. . Наведене можна продовжувати до нескінченності, оскільки обидва вірші бездонні і «препарувати» їх, оголюючи смисли, під силу тільки мислителям рівня Шопенгауера, К’єркегора, Ніцше, що стояли біля витоків ірраціоналістичної течії «Філософія життя». Вірші такого рівня змушують одних захоплюватися і співпереживати, інших заздрити, а третіх навіть несвідомо зловтішатися, але всіх разом – мислити і звертатися до власної душі (звичайно, якщо зв’язок із такою є). На закінчення додамо, що автор цих віршів добре знає, що таке гори, підйом і спуск, оскільки в його біографії був власний досвід сходження.