Найтемніші часи народжують найпрекрасніші речі. У своєму новому есе Олександр Коротко гострим лезом художніх образів розрізає темряву розгубленості, як тканину. І через виняткові художні метафори ми здатні побачити ясніше, більше, ніж бачать очі, втомлені блекаутами. Багатоликий жокей-час ніколи не сповільнює свій біг. Це вже було раніше незліченну кількість разів. Невблаганний вершник не виявляє інтересу до людських трибун. Та в другій частині есе автор проливає ще більше світла на збентежених цим відкриттям читачів. Ми розуміємо, хто зробив вірну ставку у вічних перегонах. Ставку на безкомпромісну свободу, що не знає страху. Жокей ще продовжує рух, але переможця вже визначено.
Багатоликий час. Ось він у подобі жокея, натягнувши віжки секунд і хвилин у бажанні прийти першим, не роззираючись по боках, біжить під ненаситні вигуки трибун зачарованим колом іподрому життя, не знаючи, що нас очікує попереду. А ось він уже в образі сонця світить нам зсередини і робить наше життя яскравим і неповторним, і дарма, що світло згасло, це не кінець Світу, це лише його початок, що втілює всі наші прагнення до незалежности й свободи духу.
*** Мені снилися твої очі - острови самотності в океані людських страждань і розстріляних впритул …
Дмитро Дроздовський, редактор всеукраїнського літературного журнала “Всесвіт” поділився записом круглого столу, де зокрема йшлося про…
Допокипишномовитьніч,сутніснемирнотане,розчиняється, зникаєу безхмарномуповітріжиттєдайногонебуття.На вершиніповні горить,не згасає зіркатвоїх мерехтливихвід щастясліз. Переклад Інни Дукерт.
*** Дитинство - квітковий пил, часу сад в'яне, степ очікувань, полин, вітер на скрипці грає.…
*** Місто останнє, останньої зорі. Канікули радості. Роки сумнівів, роки мовчання. Ти ніччю прочитаною жебрачиш…