Закінчилося земне життя Інни, і почалося вічне. Так було завгодно Господу Богу, щоб невід’ємною частиною її життя було страждання. І все-таки, чи була Інна щаслива? Безумовно, у своїй шаленій любові до життя, до людей і, звичайно ж, до творчості. На останньому етапі її життя створення музики стало змістом і метою її життя. Інна Пушкар народилася у Львові, закінчила там музичну школу, разом із батьками переїхала до Києва, навчалася у консерваторії. Інна була напрочуд світлою людиною і надзвичайно талановитим композитором.
* * *
Пальці – клавіші, пальці – розум, пальці – біль, що звучить звідусіль. Пальці – гетто німого захоплення, пальці білого, чорного кольору, пальці – сонячна дорога, пальці – музики вічної тривоги. Піаніст Вичеканою монетою сонце. Кажеш, душу гріють червонці. Це літо у накладі, повертається осінь, у косу лінійку зошита, дощ за партою, крутить вітер із азартом рулетку, посміхається ніч, наближається сон малолітка. Підворіття тремтять, штани дудочкою, стоїть місяць дивак, ловить зірки чарівною вудкою. Чорно-біле життя піаніст ніколи не засудить, він, швидше, любов обезголовить, забуде, і, вдихаючи смуток тиші вінчальної, вип’є з першим зустрічним, що трапився йому. Роздає векселі негода, об заклад б’ється місто в тривозі. На склі сльози минулого щастя, і росте до небес Тріумфальна арка негоди. Львів I Тато, я стану дорослою? – Так. Коли мене не буде. Тату, відведи мене вчитися музиці. – Відведу. Тату, прийди до школи послухати, як я граю. – Прийду. II Тату, я граю найкраще. – Я знаю. – Звідки? – Від верблюда. Ти смієшся? – Ні. Просто я вірю в тебе. ІІІ Тату, в мені стільки любові. Я з цим не впораюся. — Впораєшся, доню. Обов’язково впораєшся. Татку, мені страшно. – Я знаю. Київ I Тато, ми з ним розлучилися. Я залишилась одна. Зовсім одна. Татку, допоможи. — Доню, я далеко, мене давно з тобою нема. Чому я про це не знаю? – Знаєш. II Тату, я почала складати музику. Тільки не кажи, що ти знаєш. – Не говорю. Ти кажи, а я мовчатиму і слухатиму. III Тату, я
сумую за тобою. Чому все так несправедливо? До мене прийшла хвороба. Вона мене ніколи не відпустить. – Відпустить. І ми разом. Життя після життя <Я тайна> ми записували у Києві у студії провідного аранжувальника та режисера Володимира Бебешка. Інна хвилювалася. Але Тамара Гвердцителі була у чудовій формі, і з першого разу все вийшло. У всіх був гарний настрій. Ми жартували і не хотіли розходитися. Інна запропонувала Тамарі записати ще одну нашу пісню, <41-й рік>, але звукорежисер Гвердцителі наполіг на своєму, і запис перенесли на наступний раз. З того часу минув понад рік. Коли Інни не стало, я подзвонив Тамарі і сказав про це. Першими її словами були: «Боже, який жах!.. Як шкода!». Коли я назвав дату, реакція Тамари була приголомшливою: <Це містика, фатально, саме цього дня в Москві на телебаченні я записувала <Я тайна>:>
* * *
Хранимый тоской уходящего дня и блефом разбросанных в мире ночей, зачем ты иконою сделал меня под пепельным небом осенних лучей. Я тайна, я крик твоих трепетных рук, я раненный зверь, измученный болью. Из всех на земле восхитительных мук есть только одна, и зовется любовью. Ты в прошлую полночь приди помолись, к рассвету спиною, к закату лицом. На звездную помесь тайком оглянись, зажатый рассудком разлуки в кольцо. И, брошенный ветром на землю творец, истрать свою душу, верни все долги и, если узнаешь, что это конец, свечу в храме сердца на память зажги
* * *
Не узнанной будь. Дорога что плеть. Кого не вернуть, того не отпеть. Жизнь — зал ожиданья, столпился народ. Весна звездой ранней упала, и вот ты ждешь отправленья в неведомый край, терпеньем, терпеньем себя испытай. По нотной тетради проносится ветер, а птицы щебечут, как малые дети. На всех остановках прощальные взгляды. Ты Божьей коровкой лети за наградой.
Олександр Коротко
Вчора редактор, літературознавець Дмитро Дроздовський отримав чудову новину про публікацію його наукової статті, що присвячена…
Війна триває.Війна йде.Війна біжить.Війна летить.Сьогоднія згадуюз якою пристрастюу дитинствіми стріляли в тиріпо іграшковихмішенях.Сьогоднівони стріляють у…
Вчора Олександр Коротко отримав листа на особисту пошту, в якому йшлося про наміри польського видавництва…