Віднедавна я частий гість на офіційному сайті Олександра Коротка. Мене нестримно тягне ні, не просто читати, а вбирати в себе творчість цього геніального маестро російського пера. Я не випадково вжила слово російський. Олександра Коротка не можна віднести тільки до російської, єврейської чи української поезії. Його поезія пов’язує нас із поетами Срібного століття. Ба навіть більше, можна з упевненістю твердити, що він один з останніх поетів Срібного століття, наймолодший з них за віком, але так само багатогранний і талановитий, як вони.
Глибина його поетичних творів вражає. Як полум’я вогню, який завжди прагне вгору, так і його творчість, попри все, продовжує розпочате, створюючи все нове й нове. Вона схожа на вічність. Це виключно рідкісний і дорогоцінний талант, пронизаний щирим ліризмом і внутрішньою свободою з бідами та радощами буття і подіями, які нерозривно пов’язані з історією нашої Батьківщини і людством. Коли читаєш його твори, відчуваєш незламну любов до життя, дивуєшся почуттю його слова і рими. Перед нами справжня вершина російської поезії.
Артура Міллера якось запитали, як йому вдається зберігати чудову форму, і він відповів: «Я правильно вибрав батьків». Так і Олександр Коротко: він свідомо вибудовує свою біографію і не пробачає непрофесійного ставлення до себе, недбалості, несерйозності, невірної тональності, тому що розглядати його як універсальну модель для всіх не можна. Його творчість може гідно поцінувати і зрозуміти людина освічена, яка володіє інтелектом і думкою.
Читання завжди потребує зусиль, це моральний обов’язок того, хто залучений до цього. Стати рівновеликим поетові з його почуттям прориву, достовірності, точності можна лише в момент читання, якщо ти повністю готовий відмовитися від себе. Ще Бродський стверджував, що «людина є те, що вона читає». Тому стати рівномірним з Олександром Коротком нелегко. Можна тільки спробувати це зробити. Мало читачів, які в змозі піднятися до рівня такого поета. Для цього потрібно бути добре підготовленим і знати, по змозі, всю літературу.
Будь-яка творчість — це молитва, спрямована до Творця. І поезія, якщо не сама молитва, то пробуджується до руху тим самим механізмом. Ось коли цей механізм включається у читача, аж до розчинення, тоді й стає можливим піднятися до рівня творчості Олександра Коротка…