Поезія, як і будь-який засіб вираження, що досягає широких мас, перевіряє засоби комунікації, що має у своєму розпорядженні, і користується ними у відмінний від інших засобів вербального спілкування спосіб. Закони поезії складні, часто вони замасковані або незручні для комунікаційного використання, а ще вони гнучкі й шукають нові шляхи розвитку. Поетичний код незрозумілий читачеві-початківцю. Щоб осягнути його суть, читач має розгадати цей код за допомогою лексичних і синтаксичних інструментів. Вербальна складність приводить читача в нові, невідомі місця, які стають все більш цікавими із просуванням у процесі читання. Широке використання метафор, іноді не однозначних, зберігає в собі найрізноманітніший зміст, завдяки якому глибини думки відкриваються у всій своїй складності. Поділ зовнішньої реальності на компоненти душі перетворює її на вторинну і проводить читача до внутрішньої потужної і привабливої реальності. Все це робиться за допомогою мови, яка лаконічними засобами передає дуже багато, вона заснована на внутрішній домінантній реальності, що затьмарює реальність об’єктивну.
На тлі цього виділяється повторюване використання джерел і мотивів. Багата течія, що несе із собою натяки на відому фабулу, приносить читача в дитинство автора — прості дерев’яні будинки, зимові морози, тяжкі умови життя, рідні, яким непросто живеться, і типова похмура атмосфера. Разом з цим ми бачимо внутрішній суб’єктивний аналіз, який несеться потоком свідомості й зв’язок якого з реальністю складний і часто перевантажений. Для осягнення всього цього потрібне повторне прочитання. До цього додається наче випадкове, але постійне використання етнічних єврейських джерел, які автор зберігає у собі свідомо і несвідомо, оскільки сам належить до єврейського народу. Домінуючим є почуття апокаліптичного, трохи депресивного драматизму, який не веде до можливості зміни, адже усе визначено, нічого не поробиш і, як сказано у Еклезіясті, — те, що було, буде. Але несподівано зникає відчуття печалі, і прийняття рішення не призводить до розпачу. Апокаліпсис домінує, але не душить, не згинає, це лише факт, з яким слід змиритися, адже таке життя.
Мова служить поставленим цілям, вона багата на метафори, які сповіщають про те, що відбувається всередині, зовні, у свідомості, а складові цієї мови практично неможливо відділити одну від одної. Складні довгі речення поєднуються один з одним шарами змісту, зв’язуються і зливаються, вони створюють виняткове переживання, багатство якого не полегшує розкриття і розуміння, для цього необхідне повторне прочитання.
Поезія Коротка здобула міжнародне визнання. Його вірші перекладено багатьма мовами, п’єси поставлено у відомих театрах його рідної України та за її межами, він є шановним членом відомих письменницьких асоціацій.
Безсумнівно, читання поезії є винятковим і захопливим переживанням для вдумливого читача. Яскрава новизна, складні контексти, що перетинаються, поєднання зовнішньої і внутрішньої реальності, свідоме і підсвідоме багатство, вивчення різноманітних контентів — усе це робить Коротка одним з найяскравіших поетичних новаторів свого часу.