У Журналі людей успіху — саме так звучить підзаголовок видання, під рубрикою «Книжка в журналі» опубліковано поему «Зв’язка сонних ключів» (рос. «Связка сонных ключей») з післямовою Віталія Коротича. Це була перша публікація глав майбутньої книжки.
* * *
Каменный гость в офицерском мундире. Ты это брось,
мы ведь не в тире. Ждешь повышения. Все звезды на
небе. Я с Анной на шее. Прочти мне молебен.
Лучше б ты месяц и год перепутал. Твой голос невесел.
Рыцарь уюта. Кто этот дятел? Зачем настучал? Небось
твой приятель. Чего замолчал? Оком поганым взгляни
на мой дом. Звездою экрана будешь ты в нём.
КУКОЛКА
Цветные имена. Рассветы и восторги. Иные времена.
Миг ожиданья долгий. Преображенье губ. Слов
сумасбродных праздник. День – баловень и плут,
смешных тревог проказник. Рассудок-однолюб. Звон
тишины осенней. Империя ночей. Дорог ленивых тени.
Растерянный, ничей, закат за горизонтом. Движенье
вещих снов. Букет зари надменной. Стихосложенье лет.
Сердцебиения эпоха. Отчаянье и свет. Круженье
ангелов. И крохи сомнений со стола побед.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…