Авторський сайт Олександра Коротка

Уже 40 днів, як немає з нами Інни Пушкар — композиторки, чия творчість за силою своєї щирості й романтизму гідна найвищої шани. Класична музична освіта і дивовижне сприйняття краси світу дали змогу Інні навіть у найтрагічніших музичних інтонаціях донести до нас натхненну радість земного буття.

 

«ПЕРЕМЕНЫ»

На одному з моїх творчих вечорів у Київській філармонії Інна вперше виконала нашу пісню «Перемены». Після концерту до неї підійшов композитор Володимир Бистряков і сказав: «Я вражений! Такі пісні з’являються раз на століття. Після цього можна взагалі нічого не писати».

Через кілька років пісня знайшла життя.

* * *

Перемены, мой друг, перемены.
В том краю, где тоска и печаль,
милый ветер припал на колено
и целует родимую даль.
Купола в позолоте, как прежде,
серебрится январская ночь.
Все продам до последней одежды,
но вернусь, я вернусь,
лишь прошу мне помочь.

Полю еще долго спать под морозами.
Солнце, роща, благодать, день березовый.
С сердцем сладостная дрожь не расстанется.
Ничего не унесешь, все останется.

Будет день, я над сонной травою
полечу в свой заснеженный рай,
и уткнусь я седой головою
в твою чистую душу, мой край.
И забудется боль расставанья,
я найду свой потерянный след
и умоюсь росой утром ранним,
словно не было прожитых лет.

БАБИН ЯР, АБО ПРОСТО ВЧИНОК

 

За кілька днів до проведення вечора пам’яті Бабиного Яру я написав однойменний вірш і тут же прочитав його Інні по телефону. На ранок звучала пісня-молитва. Протяжна й тужлива. Так, немов біль усього єврейського народу вийшла на вулиці Києва і знову пройшла дорогою смерті.

Відповідальним за проведення концерту був відомий композитор Олександр Злотник. Його пісню, присвячену цій події, було включено до програми концерту. Інна була невблаганна: «Я йому зателефоную».

Розмова телефоном була короткою.

— Концерт завтра, остання репетиція сьогодні. У вас немає аранжування. І цю пісню ніхто не чув, — сказав Злотник.

— Благаю, дайте я вам її зіграю по телефону. — І вона зіграла.

— Я знімаю свою пісню і ставлю вашу. Будете співати наживо.

Наступного дня «Бабин Яр» звучав у виконанні Інни Пушкар зі сцени концертного залу «Україна». На пісню чекало щасливе майбутнє. Сьогодні на багатьох майданчиках світу пісню виконує неймовірна співачка з Америки Світлана Портнянська.

 

Буквально вчора Світлана зателефонувала, висловила співчуття й сказала, що внесла до свого репертуару ще кілька пісень, написаних нами, і під час кожного виконання присвячуватиме їх пам’яті Інни Пушкар.

 

БАБИЙ ЯР

Б-гом избранный народ.
Солнце меркнет на ладонях.
Сорок первый черный год.
Слышишь? Память наша стонет.

По дороге в Бабий Яр —
куклы, детские ручонки.
Боль в наследство, вот так дар,
невидимки-похоронки.

Шепот материнских губ,
смерть с открытыми глазами.
В три обхвата старый дуб
тихо плачет вместе с нами.

Помнишь, бабушка нам пела
о еврейском счастье песню?
Пела нежно, как умела,
я спою, когда воскресну.

Гетто судеб, как вам спится,
что за сны приходят к вам?
В мире солнце, смех и птицы,
вы живете тут и там.

ЛЮДИ НЕ БОГИ

Таинственный вечер,
город в огнях
за лунные плечи
обнял меня.
Бессонные ночи
со мной заодно.
И ангел пророчит
и смотрит в окно.

Млечная дорога,
стоит поводырь.
Мы люди — не боги,
нам шаг до беды.

Летим же скорее,
пока не погас
таинственный веер
нездешних проказ.
Над Родиной вечной
колышется май,
такой же беспечный,
как будущий рай.

БЕЗСОННЯ

Стало тихо на землі. І серця Твого стукіт не б’є більше по ковадлу ночі. Тільки пам’ять малює чорно-білими фарбами Твій силует. А Ти йдеш, йдеш, йдеш…

Інно, озирнися! А у відповідь легке, немов помах янгольського крила, зітхання. — Не можу. Не треба. Так краще для всіх.

Але й усіх давно вже немає на землі.

ОСЕНЬ

Осень вздохнет и скажет:
глупо считать года.
Тихо уйдет и ляжет
песней на провода.

Осень утонет в лужах,
осиротеет сад.
Осень, кому ты служишь
тысячу лет подряд?

Осень возьмет под стражу
чуткой тревоги слух.
Осень дождями свяжет
пленной надежды дух.

Осень. И все по кругу,
цирк шапито в гостях.
Сны потянулись к югу
строчками в небесах.

Осень отравит ядом,
зельем своей души.
Осень, я буду рядом
звезды в ночи тушить.

АКТОРКА

 

 

Скажи, як повторити Твої слова, як почерк душі Твоєї переляканої, що водяними знаками любові на вічність ліг, перенести в земне життя, патріархальну основу буття, де немає, а може, й ніколи не буде Тебе — веселої, великої і незрозумілої вже акторки, що розбурхує долю…

 

ТАТУСЕВЕ КОРІННЯ

Ці непокірні консерваторські друзі, що відбилися від рук своїх, Твоїх, і нові, божевільні й трепетні, беззахисні, як Твоє самотнє життя, що знайшли в Твоєму домі підкову щастя, музу з єврейським татусевим корінням.

Як бути без цих вечорів, сповнених музики й чарівності, нових пісень, приречених на забуття сьогодні і довге життя завтра?..

Ми не заїхали до Тебе, ми мчали повз, везучи Тебе в інше життя.

 

ПОРА

Приходит время, и пора
душе в дорогу собираться.
Совсем не спится до утра,
и стыдно в этом нам признаться.

Приходит время, и пора
увидеть яркий свет нездешний,
понять, что жизнь — Его игра,
а мы — птенцы в Его скворечне.

Приходит время, и пора
читать последнюю страницу
и слушать, слушать, как ветра
заглядывают в наши лица.

Приходит время, и пора
расправить крылья для полета,
забыть, что были вечера
как продолжение субботы.