Categories: Публікації

Ми не заїхали до тебе…

Уже 40 днів, як немає з нами Інни Пушкар — композиторки, чия творчість за силою своєї щирості й романтизму гідна найвищої шани. Класична музична освіта і дивовижне сприйняття краси світу дали змогу Інні навіть у найтрагічніших музичних інтонаціях донести до нас натхненну радість земного буття.

 

«ПЕРЕМЕНЫ»

На одному з моїх творчих вечорів у Київській філармонії Інна вперше виконала нашу пісню «Перемены». Після концерту до неї підійшов композитор Володимир Бистряков і сказав: «Я вражений! Такі пісні з’являються раз на століття. Після цього можна взагалі нічого не писати».

Через кілька років пісня знайшла життя.

* * *

Перемены, мой друг, перемены.
В том краю, где тоска и печаль,
милый ветер припал на колено
и целует родимую даль.
Купола в позолоте, как прежде,
серебрится январская ночь.
Все продам до последней одежды,
но вернусь, я вернусь,
лишь прошу мне помочь.

Полю еще долго спать под морозами.
Солнце, роща, благодать, день березовый.
С сердцем сладостная дрожь не расстанется.
Ничего не унесешь, все останется.

Будет день, я над сонной травою
полечу в свой заснеженный рай,
и уткнусь я седой головою
в твою чистую душу, мой край.
И забудется боль расставанья,
я найду свой потерянный след
и умоюсь росой утром ранним,
словно не было прожитых лет.

БАБИН ЯР, АБО ПРОСТО ВЧИНОК

 

За кілька днів до проведення вечора пам’яті Бабиного Яру я написав однойменний вірш і тут же прочитав його Інні по телефону. На ранок звучала пісня-молитва. Протяжна й тужлива. Так, немов біль усього єврейського народу вийшла на вулиці Києва і знову пройшла дорогою смерті.

Відповідальним за проведення концерту був відомий композитор Олександр Злотник. Його пісню, присвячену цій події, було включено до програми концерту. Інна була невблаганна: «Я йому зателефоную».

Розмова телефоном була короткою.

— Концерт завтра, остання репетиція сьогодні. У вас немає аранжування. І цю пісню ніхто не чув, — сказав Злотник.

— Благаю, дайте я вам її зіграю по телефону. — І вона зіграла.

— Я знімаю свою пісню і ставлю вашу. Будете співати наживо.

Наступного дня «Бабин Яр» звучав у виконанні Інни Пушкар зі сцени концертного залу «Україна». На пісню чекало щасливе майбутнє. Сьогодні на багатьох майданчиках світу пісню виконує неймовірна співачка з Америки Світлана Портнянська.

 

Буквально вчора Світлана зателефонувала, висловила співчуття й сказала, що внесла до свого репертуару ще кілька пісень, написаних нами, і під час кожного виконання присвячуватиме їх пам’яті Інни Пушкар.

 

БАБИЙ ЯР


Б-гом избранный народ.
Солнце меркнет на ладонях.
Сорок первый черный год.
Слышишь? Память наша стонет.

По дороге в Бабий Яр —
куклы, детские ручонки.
Боль в наследство, вот так дар,
невидимки-похоронки.

Шепот материнских губ,
смерть с открытыми глазами.
В три обхвата старый дуб
тихо плачет вместе с нами.

Помнишь, бабушка нам пела
о еврейском счастье песню?
Пела нежно, как умела,
я спою, когда воскресну.

Гетто судеб, как вам спится,
что за сны приходят к вам?
В мире солнце, смех и птицы,
вы живете тут и там.


ЛЮДИ НЕ БОГИ


Таинственный вечер,
город в огнях
за лунные плечи
обнял меня.
Бессонные ночи
со мной заодно.
И ангел пророчит
и смотрит в окно.

Млечная дорога,
стоит поводырь.
Мы люди — не боги,
нам шаг до беды.

Летим же скорее,
пока не погас
таинственный веер
нездешних проказ.
Над Родиной вечной
колышется май,
такой же беспечный,
как будущий рай.

БЕЗСОННЯ

Стало тихо на землі. І серця Твого стукіт не б’є більше по ковадлу ночі. Тільки пам’ять малює чорно-білими фарбами Твій силует. А Ти йдеш, йдеш, йдеш…

Інно, озирнися! А у відповідь легке, немов помах янгольського крила, зітхання. — Не можу. Не треба. Так краще для всіх.

Але й усіх давно вже немає на землі.

ОСЕНЬ


Осень вздохнет и скажет:
глупо считать года.
Тихо уйдет и ляжет
песней на провода.

Осень утонет в лужах,
осиротеет сад.
Осень, кому ты служишь
тысячу лет подряд?

Осень возьмет под стражу
чуткой тревоги слух.
Осень дождями свяжет
пленной надежды дух.

Осень. И все по кругу,
цирк шапито в гостях.
Сны потянулись к югу
строчками в небесах.

Осень отравит ядом,
зельем своей души.
Осень, я буду рядом
звезды в ночи тушить.

АКТОРКА

 

 

Скажи, як повторити Твої слова, як почерк душі Твоєї переляканої, що водяними знаками любові на вічність ліг, перенести в земне життя, патріархальну основу буття, де немає, а може, й ніколи не буде Тебе — веселої, великої і незрозумілої вже акторки, що розбурхує долю…

 

ТАТУСЕВЕ КОРІННЯ

Ці непокірні консерваторські друзі, що відбилися від рук своїх, Твоїх, і нові, божевільні й трепетні, беззахисні, як Твоє самотнє життя, що знайшли в Твоєму домі підкову щастя, музу з єврейським татусевим корінням.

Як бути без цих вечорів, сповнених музики й чарівності, нових пісень, приречених на забуття сьогодні і довге життя завтра?..

Ми не заїхали до Тебе, ми мчали повз, везучи Тебе в інше життя.

 

ПОРА


Приходит время, и пора
душе в дорогу собираться.
Совсем не спится до утра,
и стыдно в этом нам признаться.

Приходит время, и пора
увидеть яркий свет нездешний,
понять, что жизнь — Его игра,
а мы — птенцы в Его скворечне.

Приходит время, и пора
читать последнюю страницу
и слушать, слушать, как ветра
заглядывают в наши лица.

Приходит время, и пора
расправить крылья для полета,
забыть, что были вечера
как продолжение субботы.

admin

Recent Posts

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…

5 днів ago

“Час став комом у горлі…”

*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…

5 днів ago

Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка

Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…

1 тиждень ago

“Пройшли поминальні дні…”

*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…

1 тиждень ago