Categories: Есе

Ми не заїхали до тебе…

Ми не заїхали до тебе
Пам’яті Інни Пушкар

Інна Пушкар — композитор, чия творчість за силою своєї щирості й романтизму гідна найвищої оцінки. Класична музична освіта і дивовижне сприйняття краси світу дали змогу Інні навіть у найтрагічніших музичних інтонаціях донести до нас натхненну радість земного буття.


БАБИН ЯР, АБО ПРОСТО ВЧИНОК
За кілька днів до проведення вечора пам’яті Бабиного Яру я написав однойменний вірш і тут же прочитав його Інні по телефону. Зранку звучала пісня-молитва — протяжна й тужлива. Так, наче біль всього єврейського народу вийшов на вулиці Києва і знову пройшов дорогою смерті.
Відповідав за проведення концерту відомий композитор Олександр Злотник. Його пісня, присвячена цій події, входила до програми концерту. Інна була невблаганна: «Я йому подзвоню».
Розмова по телефону була короткою.
— Концерт завтра, остання репетиція сьогодні. Ви не маєте аранжування. І цієї пісні ніхто не чув, — сказав Злотник.
— Благаю, дайте я вам зіграю її по телефону.
І вона зіграла.
— Я знімаю свою пісню і ставлю вашу. Співатимете вживу.
Наступного дня «Бабин Яр» звучав у виконанні Інни Пушкар зі сцени концертної зали «Україна». Пісня мала щасливе майбутнє. Сьогодні на багатьох майданчиках світу її виконує чудова співачка з Америки Світлана Портнянська.
Після відходу Інни Світлана зателефонувала мені, висловила співчуття і сказала, що включила до свого репертуару ще кілька пісень, написаних нами, і кожне їх виконання вона присвячуватиме пам’яті Інни Пушкар.


БЕЗСОННЯ
Стало тихо на землі. І серця Твого стукіт не вдарить більше по ковадлу ночі. І тільки пам’ять малює чорно-білим Твій силует. А Ти ідеш, ідеш, ідеш…
Інно, озирнися! А у відповідь легке, наче помах янгольського крила, зітхання.
— Не можу. Не треба. Для всіх так буде краще.
Але ж усіх давно уже немає на землі.

АКТРИСА
Скажи, як повторити слова Твої, як почерк душі Твоєї зляканої, що водяними знаками любові на вічність ліг, перенести в земне життя, патріархальну буття основу, де нема, а може, і не буде вже ніколи Тебе — яка розбурхує актриси долю, тебе веселої, величної і вже незрозумілої…

ТАТОВІ КОРЕНІ
Ці непокірні консерваторські друзі, що відбилися від рук своїх, Твоїх, і нові, божевільні й трепетні, беззахисні, як Твоє життя самотнє, що у Твоєму домі віднайшли підкову щастя, музу із єврейським татовим корінням. І як тепер без вечорів оцих, сповнених музики й чарівності, нових пісень, приречених на забуття сьогодні та на довгу долю завтра?
Ми не заїхали до Тебе, ми мчали повз, везли Тебе в інше життя.

AddThis Website Tools
admin

Recent Posts

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…

6 днів ago

“Час став комом у горлі…”

*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…

6 днів ago

Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка

Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…

1 тиждень ago

“Пройшли поминальні дні…”

*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…

1 тиждень ago