Першого серпня у чудовому середземноморському місті Нетанія, у клубі «Атід» («Майбутнє»), відбулася дуже цікава зустріч з відомим видавцем та власником великого видавництва «Ліберті» Іллею Левковим (США). Подія була організована з ініціативи перекладачки Раї Амеїр за підтримки партії «Авода».
Чудово володіючи кількома мовами, Ілля Левков повів розмову про видавничу справу та сучасну літературу красивою, соковитою російською мовою. На жаль, сьогодні і в Росії не часто можна почути грамотну російську, і тому ще більш цінним мені здався і екскурс в історію видавничої справи, і розповідь про зустрічі та роботу з видатними майстрами слова минулого й сьогодення.
Повною ж несподіванкою для мене стала розповідь про унікальне видання книги вибраних творів «Є птахи розставання любові» обдарованого поета Олександра Коротка, майстра несподіваних і точних метафор, людини, чию поезію мимоволі порівнюєш із найкращими творами імпресіоністів у образотворчому мистецтві.
По суті, ця зустріч стала неформальною презентацією абсолютно унікальної і за змістом, і за виконанням книжки «Є птахи розставання любові».
Ілля Левков влучно відзначив, що поезія Олександра Коротка настільки глибока й багатогранна, що знайомство з нею потребує від читача певної готовності та співучасті, її не можна читати побіжно.
Присутніх цікавило все: і подробиці біографії поета, і який наклад книги, і де її придбати. Але, мабуть, найціннішим мені видався свого роду імпровізований концерт, коли депутат Кнесета, у минулому диктор телебачення, Ніно Абісадзе чудово прочитала вірш Олександра Коротка, тонко відзначивши його глибину та музичність. Треба було бачити обличчя слухачів, їхні усмішки. У деяких навіть бриніли сльози на очах.
«Нам не дано предугадать, как слово наше отзовется…» — сказав великий Федір Тютчев, а я додам: нам не дано, але це дано моєму товаришу, чудовому поетові Олександру Коротку.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…