* * *
Таилось, снилось, вечерело,
неузнаваемо жилось,
стремилось быть и тихо пело,
и неожиданно сошлось
всё воедино: в каждом жесте,
в необратимости открытий,
в той жизни, где мы были вместе,
одним несбывшимся событьем.
/Александр Коротко/
______
Я не просто так розмістила картину «Після концерту» Михайла Врубеля під віршем. Це портрет його дружини Надії Іванівни. Художник рано втратив матір, вічний мандрівник, важкі роки навчання, негаразди, злидні, довгі роки невизнання, хвороба і нарешті — чудо! — після 50 років настає перелом: невлаштований бездомний художник полюбив!
Надія Іванівна Забєла — відома співачка, внесла у внутрішній світ Врубеля чарівність жіночої принади і душевний спокій. Це було насправді дуже гармонійне і щасливе подружжя. А в 1901 році у них народжується син — Сава.
Протягом п’яти років, поки не вибухнула біда, обидва щасливі, і для обох ці п’ять років виявилися часом вищого творчого підйому. Але в подальшому Врубеля стало опановувати похмуре гарячкове збудження, з’являлися перші симптоми душевної хвороби, що насувалася, викликані постійною депресією і смертю сина. А його дружина була поруч. Часто відвідувала його, співала йому в лікарні.
В останні роки життя Врубель створює останній образ своєї дружини — картину «Після концерту», написану в 1905 році, яка так і не була закінчена — художник на той час вже майже нічого не бачив, плутав фарби, брав не ті пензлі й нарешті змушений був припинити роботу.
Втративши зір і бажання жити, Михайло Врубель помер у 1910 році від пневмонії, всього за кілька хвилин до приходу дружини. А через три роки Надія Іванівна, повернувшись з концерту, раптово померла після нетривалого нападу.
Ось така історія. Чесно кажучи, я не такий великий фахівець з живопису, але цей короткий вірш Олександра Коротка на мене навіяв те, про що я написала вище.
Хто знає вищу математику, зараз згадає теорему Гарнака — якщо зростаюча або спадна послідовність гармонійних функцій в деякій області сходиться принаймні в одній точці цієї області, то вона рівномірно сходиться всередині.
У мене зійшлося: духовні й моральні устремління Михайла Врубеля і Олександра Коротка, їх позамежна однаковість. Дякую обом!
P.S. Михайла Врубеля можна подивитися в Москві у Третьяковській галереї.
Вірш Олександра Коротка можна прочитати на його сайті http://korotko-poetry.com