Любий Санечко!
Прийми наші вітання з днем народження! Про тебе можна складати легенди, присвячувати тобі оди, але ти цього не потребуєш, бо ти і є легенда! Легенда і ода таланту, що прорвався через всі перешкоди і складнощі буття. Ти дивним чином увібрав у себе особливий аромат і дух «бабусиного містечка» з його невловимою чарівністю і постійним присмаком трагізму, доступним опису хіба що перу Шолом Алейхема, кисті Марка Шагала і скрипки Давида Ойстраха.
Не можна не захоплюватися тобою як батьком, дідусем і, звичайно, чоловіком (за що Людочці належить пам’ятник за життя). Але ти володієш ще однією якістю, що все рідше зустрічається в нашому сьогоденні, — ти вмієш дружити!
Здоров’я і щастя тобі, наш чудовий і вірний друг!
Твій АіСТ Гофельд
P.S. Багато років тому я тобі присвятив маленький вірш, який зараз доповнив кількома рядками.
* * *
Саше Коротко
По обе стороны разлуки,
По обе стороны любви
Сердца доныне терпят муки,
Беды не в силах отвести.
Кричат, как птицы,
рвутся,
стонут,
Стремясь друг с другом
слиться вновь,
И в небо взмыв, навеки тонут
В реке дурманной вечных снов.
И снятся им дела земные,
Весенний шелест ветерка,
Глаза любимыe, родные,
В руке заветная рука.
И пробивается сквозь
вечность,
Судьбе и бедам вопреки,
Любви высокая беспечность,
Как грозы, как разлив реки.
