Олександр Коротко ніколи не писав і не пише «в стіл». Його твори живуть активним життям, тобто потрапляють на сторінки власних книг, публікуються в антологіях, альманахах, періодиці, набувають форми аудіозаписів або кліпів, а з появою соцмереж їх можна побачити на особистих сторінках поета в Фейсбук та блозі, а також на сторінках сайту. До того ж проза і поезія активно перекладається на різні мови і стає книгами – паперовими і електронними. Звичайно, якісь речі поки залишаються ненадрукованими, але феномен літературного багажу Олександра Коротко полягає в тому, що навіть давні його мініатюри, вірші анітрохи не старіють, а метафори – головний «будівельний матеріал» – не перестають дивувати своєю неповторністю. На підтвердження – кілька прикладів з написаного на стику століть, минулого і сьогодення, але поки що перебуває в статусі одного з проектів з випуску поетичної збірки лірики різних років. А це означає, що для відвідувачів сайту ці нікому не відомі вірші в одну строфу можна вважати «найсвіжішими». * * * Жизнь вечерела. Скитались дни по городам. Ты пела песни неумело полуистлевшим облакам. Пергаментной начинкой утро меняло облик снов и лет, и таяли, как воск, минуты изголодавшихся побед. * * * Загладить вину, словно кошку погладить по шерсти, вдоль лести несказанных слов, но если душа, как судьба, не на месте, то нечего ставить, мой друг, на любовь. * * * Круглолицее счастье луны – сок лимонный – червивое яблоко алчного цвета, натюрморт в черной раме страны на холсте уходящего лета. Сьогоднішня публікація двох віршів на головній сторінці сайту – першочергова новина, оскільки обидва написані в останні дні. Однак цінність всього запропонованого для читання сьогодні вимірюється не часом, а виключно ступенем таланту, помноженого на професіоналізм та результатом, або на мові математики твором, є самі прекрасні твори.