Авторський сайт Олександра Коротка

«…В этой стылой земле, в этой каменной яме,

Я дыханье земли сторожу…»

 

«…С моего каменистого дна

Мне небес синева не видна…»

 

Є поети, ні, є поет Варлам Шаламов, чиє життя — не просто вершина поезії, а більше ніж найгеніальніша поезія, і вона непідвладна людському осмисленню.

Неправильно буде вважати, що поезія як одна із форм Божої присутності на землі проявляється лише у слові. Поезія зароджується, бере свій початок у глибині душі, в таємних її куточках, і не тільки відображає наші почуття та емоції, а й взаємодіє із зовнішнім світом — справжнім і уявним.

Як визначити географічне розташування замку Кафки? Де знайти країну чудес, у якій жила і живе Аліса? Чи є межа між уявним і реальним, чи бачив хто цю грань? Єдине, що нам відомо, — це хто її творець.

Але всі ці історії, які начебто потребують доказів, стосуються світу духовного. Насправді він, цей світ, реальніший, ніж світ матеріальний, однак у матеріальному світі іноді відбуваються такі події, які повністю змінюють наше уявлення про людину як центр світобудови.

На землі з’явилися місця, які мають конкретні адреси — ГУЛАГ, Освенцим. Вони стали батьківщиною нелюдяності. Вони рідні брати за скоєним, за пролитою кров’ю. Скільки хвилин, годин, років потрібно, щоб прожити день у пеклі?

ГУЛАГ — це пекло, і сьогодні воно далеко у прямому й переносному сенсі. А Освенцим близько, він у центрі Європи. Чудової літньої днини ти виїжджаєш із Кракова, їдеш уздовж повноводної Вісли, перетинаєш залізничний переїзд і потрапляєш у пекло на ім’я Освенцим. Скільки таких місць на землі…

 

«…И я стонал в клещах мороза,

Что ногти с мясом вырвал мне,

Рукой обламывал я слёзы,

И это было не во сне…»

 

Незламний дух Шаламова жив у звичайному тлінному тілі, а саме тіло, як ми знаємо, аж ніяк не столиця, а так собі — маленьке провінційне містечко, і раптом цей дух височіє над тілом, над ГУЛАГом, над усім людським болем, а Варлам Шаламов віднаходить душу Йова.

 

 «…Что может вынесть человек —

Всё пережито мной…»