«Відлуння Бабиного Яру» («Эхо Бабьего Яр») — тематичне щорічне видання, в якому публікуються твори про трагедію світового масштабу — масові розстріли єврейського населення в Бабиному Яру. До антології було відібрано вірші Олександра Коротка, в яких відлуння Бабиного Яру звучить особливо трагічно.
***
Від служби з натхнення у сон піднебесний, у траву безголосу,
що читає уголос молитву. Бічним зором пам’яті озираюся
навсібіч. Якщо зі мною щось і станеться, то все це буде неправдою.
Чорний сміх із порога мого народження дихає мені в потилицю.
Заходь. Я давно на тебе чекав. Ти від усього людства, а я від нас усіх
приймаю вітання за Бабин Яр, гетто, за все, що з нами було.
***
В очах твоїх, обвуглених від сліз,
молитва поминальна зазвучала.
І коли слово торкнулося
своєї суті і ударив дзвін,
спустошений достоту час
вернувся з майбуття і оселився
у передмісті пам’яті.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…