***
Як можеш ти співати
ці слова
на піку слави,
невже не бачиш ти,
що в них розстріляно
всі наші букви
голосні?
Що залишається?
Лише нічних привидь,
облави,
і сльози, що подібні
на розпуку червоної
до болю журавлини.
Прочитано чергову
главу
кривавого й брехливого
життя.
А ти говориш: у киплячім
Пеклі
нещасть,
яке ж бо щастя,
що ми живі ще
у всіх смертей
перед очима.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…