Авторський сайт Олександра Коротка

29 вересня — щорічна офіційна дата, пов’язана sз жахливою історією знищення людей у Бабиному Яру. У цьому році відзначається День пам’яті і скорботи про події, що сталися вісім десятиліть тому.

Напередодні, 28 вересня, e київському музеї Шолом-Алейхема пройшов вечір пам’яті жертв Бабиного Яру, на якому Олександр Коротко виступив sз читанням свого вірша «Бабин Яр».

Ініціатор і організатор вечора пам’яті Іван Степурін, директор видавництва «Саміт-Книга», випустив до цієї дати книгу «І пекло слідувало за ним» про долю письменника Анатолія Кузнєцова, який першим звернувся до теми Бабиного Яру, написавши однойменний роман.

Завдяки Анатолію Кузнєцову люди дізналися про жахливий злочин нацистів — розстріл у величезному київському урочищі в останні два дні вересня 1941 року десятків тисяч українських євреїв.

Майбутній письменник Анатолій Кузнєцов народився у Києві, родина мешкала неподалік від Бабиного Яру, і дванадцятилітній хлопчик знав про цю трагедію не з чуток. Роман був написаний Кузнєцовим під час «відлиги» і вийшов у журналі «Юність», скорочений і спотворений правками, бо на єврейську тему радянська цензура накладала табу. Письменник був змушений незабаром емігрувати до Англії, а його роман «Бабин Яр» перетворився на узагальнюючий, великий символ трагедії Голокосту.

Тема Голокосту Олександру Короткові особливо близька, він написав такі твори, як «Освенцим», «Терезин» та інші. Вірш «Бабин Яр» увійшов у авторські поетичні збірки й збірки для журнальних публікацій, а також до антології 2003 року «Вiдлуння Бабиного Яру», а на початку двохтисячних був покладений на музику композитором Інною Пушкар. Ця пісня-реквієм увійшла в репертуар прекрасної єврейської співачки Світлани Портнянської і відтоді звучить по всьому світу.

https://www.youtube.com/watch?v=GdNHum7gAkI

Публікуємо посилання на відеозапис цієї пісні та кілька творів Коротка про Голокост.

* * *

Девочка в красном пальто,

красное сердце уходит

в смерть, навсегда, лишь за то,

что обрела своё детство в народе

древнем, еврейском, что здесь не так,

как объяснить ей немецкое право:

девочка в красном, просто ты враг –

солнцу, и ветру, и травам.

 

ОСВЕНЦИМ

 

Грех сводит тишину с ума,

бескровная война,

концлагеря и печи.

Жизнь куколкой живёт,

продрогли плечи часовых,

скрипит повешенный фонарь,

никто не верит, что умрёт,

и дождь, как проклятый звонарь,

по наковальне сердца бьёт.

  

МАЗАЛЬ

 

Веймар и время, Веймар и тьма,

зловещая память сводит с ума

Шиллера, Гёте,

сквозь старое фото

замученных душ слышится

«смирно!»,

и Бухенвальда земные страдания

жёлтой звездою горят, озаряют

жизни небесной счастливую«даль»,

и воздуха раны сочатся

над городом мирным,

над городом странным,

и эхо доносит

из казематов ночного сознанья

упрямое «хайль!..

 

ТЕРЕЗИН

 

Он шёл, храня в объятьях тень

убийственных воспоминаний,

был в гетто день, обычный день

нечеловеческих страданий.

Как выжил ты и как живёшь,

когда не детские игрушки,

а смерть под голову кладёшь,

и просится она в подружки?

Три радости – тюрьма и гетто

и крематорий в стороне,

беда в начале конца света,

так думал ты о той войне.

Есть голоса у тишины,

и никуда от них не деться,

они тревожат твои сны,

они Освенцима наследство.