6 червня — день народження Олександра Сергійовича Пушкіна. Уже напередодні цієї дати весь світ читає та згадує геніального поета, його поезію і прозу, розглядає його численні малюнки, що з такою легкістю лягали на поля рукописів. Та й все недовге життя поета видається не низкою подій, а одним великим явищем, до сих пір не усвідомленим в повній мірі. Скільки художників, скульпторів, музикантів, акторів і режисерів, літературознавців і літераторів спробували доторкнутися до його імені! Проте всі їхні спроби – лише версії, що свідчать або про бажання виявити міру їх власного таланту, або прагнення взяти участь в змаганні на кращого дослідника. Чому приватне життя поета, таємниця і магія його творінь такі привабливі? І в цьому одна з загадок, залишених Пушкіним не одному поколінню. Олександр Коротко кілька років тому створив серію поетичних есе про поета, в яких читач не знайде ні пишномовних вихвалянь, ні спроб виявити свою ерудицію. Замість «кілометрів» міркувань – прості і дивно точні слова: «А гений, разве он виновен, что жребий был ему дарован? Как он распорядился им, не нам судить, на то есть Б-жья воля». На головній сторінці – два вірші про Пушкіна, а сторінка сайту, на яку дано посилання, дає можливість прочитати серію есе «Пушкин – наше небо»: https: korotko-poetry.com/esse