Есей Олександра Коротка «Осип Мандельштам» опубліковано в повному обсязі

Сьогодні виповнилося 130 років від дня народження Осипа Мандельштама, якого з упевненістю можна назвати геніальним. Попри те, що це слово-визначення стає поширеним, ми вкладаємо в нього початковий сенс. Осип Мандельштам — один з тих небагатьох, хто близькі поетові Коротку духовно і світоглядно. Він знає його поезію, безумовно приймає його творчість, «пронизану пророцтвом, передбаченням, проникненням в суть явищ». Олександр Коротко протягом останніх десяти років звертався до глибокого і високого поетичного слова Мандельштама за допомогою свого власного глибокого і високого поетичного слова й запропонував нестандартне (аж ніяк не літературознавче) прочитання його віршів, прози. Написаний есей складається з чотирьох частин. Між першою («Він заглянув у вічність») і останньою («Неприкаяне сирітство») якраз і простяглося десятиліття. Цитата із заключної частини: «Застуджені слова, обігріті твоїм диханням, не схожі на одноплемінників, збивалися в зграї, злітали в небо й зорепадом летіли в студену воду солоних ночей». Хто так писав про великого містика Осипа Мандельштама? Ніхто.