На головній сторінці — два ліричних вірші. Один – з останніх, і один – з давніх. Між ними чотири десятиліття і безліч написаних ліричних творів різних жанрів і форм. Любовна, пейзажна лірика, від моновіршів і віршів в одну строфу – до поеми «Возлюбленная солнцем», привнесли в творчість Олександра Коротко глибину почуттів, музику, фарби і безумовно багату образність з безліччю поетичних знахідок.Деякі з цих віршів стали гарними піснями, які увійшли до репертуару відомих виконавців: https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=BvDaBWEa_N8 Але любов, що лежить в основі будь-якого ліричного вірша, це не тільки любов до жінки, рідних по крові і духу людей, не тільки милування навколишнім світом, а й глибока філософська категорія, нерозривно пов’язана з вірою. Недарма вірш, який дано на завершення сьогоднішнього звернення до відвідувачів сайту, увійшло в великий поетичний цикл “Послание”, програмний для автора. ЛЮБОВЬ Слепок слов сорвался с губ и чайкой полетел за локоном ветров, за прядью облаков, и пала крепость тишины седых туманов. Исход любви был неизбежен, шёл по пустыне караван несбывшихся надежд. Не так в духовном вечном мире, здесь нет утрат, нет расставаний, есть путь наверх, к Создателю, Творцу любви, не оступиться б только.