Є теми, які письменники, за рідкісним винятком, не оминають. Це місце, де народився, дитинство, будинок, двір, і, звичайно, батьки. Найщиріші, теплі і добрі спогади рано чи пізно стають віршами, прозою. Про дитинство, рідний дім у Олександра Коротко написано і опубліковано чимало. Пропонуємо давній і маловідомий вірш (публікувався один раз – в 1998 році), що не втратив поетичної новизни: * * * Запусти  по  локоть  руку  в свою  память и, зажав в горсти осколки воспоминаний, отправляйся в поход. В знойный полдень всегда найдётся проводник по имени Сон. Если  жёстко  спать, положи  под  голову заглавную  букву Детства. Это и есть твой дом. Он всегда в начале. Олександр Коротко — автор віршів, мініатюр, речей в прозі, в яких живуть рядки і слова, що зверненні до батьків, або адресовані їм, а тепер уже їх пам’яті. «Мама, я, как ягода лесная, заблудился…» і присвячене батьку «В той части города…» – це з раннього, а це – з недавнього: «Мама, а вокруг тишина на всю оставшуюся жизнь…» Чудовий пронизливий вірш «Мама» був покладений на музику композитором Інною Пушкар. В її виконанні пісню можна послухати тут: https://korotko-poetry.com/pesni-1?page=2 Оригінальний текст вірша розміщений на головній сторінці сайту. Там же публікується поетична філософська новела «Сына», яку в авторському виконанні пропонуємо не тільки почути, а й побачити: https://korotko-poetry.com/proza Вірші та прози, що присвячені батькам, Олександр Коротко, незмінно включає в свої видання. На авантитулі одного з останніх – «Бэра и Огурец» поміщені слова: «Эту книгу я посвящаю моим родителям…». Все в цих збірках повістей і новел відбувається в Одесі, місті дитинства і юності автора, а мама і батько незримо присутні на багатьох сторінках розповіді.