Сюрреалістична річ Олександра Коротка в черговий раз підтверджує: поетові підвладні будь-які віршовані жанри — від ніжної елегії до епічних полотен, в яких змішуються й уживаються філософські роздуми та земна конкретика, лірика й жорсткий сарказм, енергетичний посил і м’яка іронія мудрого погляду автора на те, що відбувається тут і зараз і в будь-які часи минулого і навіть майбутнього. Що ж до нової поеми — тут чистота жанру, і немає перешкод ні фантазії, ні реальності, назва промовиста — «Набережна снів». Автор прогулюється пустинною територією між нескінченною водною гладдю, що переходить в такі ж безмежні небеса, і земної твердю, на якій звершується життя з його різноманіттям, від прекрасного до потворного. Надзвичайно складний твір — містичний, загадковий. Поема-сон. Зображальні засоби легкі, часом невагомі. «Набережна снів» за конструкцією і наповненням нагадує музичний твір, її глави позначено на великому поетичному клавірі опусами: Опус №1… Опус № 7… Опус № 21. На Головній сторінці сайта — дві глави, два віршованих опуси. Читайте і прислухайтеся — звучить музика слова.