Хочу поділитися своїм досвідом роботи з перекладачами. Я вважаю, що поети, не тільки поети, а й більшість творчих людей за своєю природою, як правило, є перфекціоністами. А от що стосується поетів, то кожен, хто стикається з перекладами своїх творів, хоче отримати ідеальний результат і мріє, щоб переклад не дискредитував оригінал.
Як засвідчує мій особистий досвід, за традиційного підходу домогтися цього практично неможливо.
По-перше, щоб оцінити якість перекладу, треба щонайменше знати мову, якою тебе перекладають. По-друге, треба усвідомлювати, наскільки перекладач не просто розуміє, що він перекладає, а й любить і захоплюється твоєю поезією.
Даруйте за пафос, але в перекладача має виникнути стан закоханості, я б навіть сказав більше — пристрасть, вона має його переслідувати, поки він працює над твором автора.
Але й цього, на жаль, недостатньо, тому кілька думок з області містичного, ірраціонального. Бажано, щоб зійшлися зорі й відбулося особисте знайомство автора зі своїм єдиним і неповторним перекладачем. І важливо, щоб це знайомство тривало та розвивалося до завершення перекладу. Благо, сьогоднішні засоби комунікації дають змогу це зробити.
Відносини між людьми — вони або складаються, або не складаються — це як любов з першого погляду. Треба, щоб усе склалося. Тільки з такою комбінацією, хай як парадоксально це звучить, автор має шанс отримати переклад, який буде рівнозначним оригіналу.
І на завершення. Я був таким категоричним у своїх міркуваннях, тому що маю власний позитивний досвід у роботі з перекладачами нового покоління.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…