Categories: Есе

Вольфганг Амадей Моцарт

Є музика, що серед нас живе. Рукою можеш ти до неї доторкнутись, а вона все у земному запалі, діяннях і турботах, її натхнення, неначе маятник Фуко, все намагається політ свій наблизити до точки вихідної нашого буття.


А інша музика живе без нас на небувалій висоті і світла віддзеркалення вдихає, небесну правду, торжество, блаженну істину безсмертя, що причетна до шереху в саду, де Єва заборонений ховає плід, настане ще година, і грішним стане все довкруж, коли Адам дізнатися захоче, як світ цей створено, та музика небес залишиться безгрішною завжди.

admin

Recent Posts

“Так і хочеться сказати пам’яті…”

* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…

7 днів ago

“У кожної країни є свій час…”

* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…

2 тижні ago

Дмитро Дроздовський про видання поеми «СТУС» у Glagoslav Publications

Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…

4 тижні ago

“Одноразовий біль — це не про нас…”

* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…

1 місяць ago

“Чорнозем ночей…”

* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…

1 місяць ago