В одній з книг Коротко минулих років знаходимо велику добірку віршів з назвою глави «Зупинки», а в новій книзі «Поетика. Обране» — «Відбитки осілості». Ці вірші про країни і міста говорять про можливість зупинитися і озирнутися, віртуально для читача і творчо реально для поета. Численні вірші метафорично складні, за їх образами відкривається цілий світ — неосяжний, часом містичний.
Презентуючи обрані вірші на головній сторінці, завжди стикаєшся з проблемою вибору. Як непросто знайти найкраще серед кращого! Ось один з багатьох:
ЛЬВОВ
Когда ты погружаешь своё тело в аквариум
удивительного города, тебе не хватает воздуха,
ты задыхаешься, пытаешься вырваться, но всё
напрасно. Так начинается знакомство.
Духовное зрение, вытаращив подслеповатые
глаза, всматривается сквозь призму столетий
в свою обезображенную душу. Утро в этом городе
только для умалишённых. И чтобы тебя никто
не отвлекал, ты достаёшь свое сердце и, как
бабочку, прикалываешь его к зонтику, и с этим
опознавательным знаком гида водишь свою группу
восторженных чувств по заколдованному кругу
голосов и событий до полного изнеможения.
Сьогоднішня новина продовжує тему попередньої. Але якщо минулого тижня були опубліковані «Греція» і «Іспанія», то тепер пропонуємо перенестися до Києва 2008, 2014 і 2017 років, коли були написані три частини цього широкого поетичного полотна про місто, що давно стало рідним для Олександра Коротко.