Categories: Есе

КИЇВ

Всередині та зовні міжусобно. Закохане місто, як

Андріївська церква, що стримить у вічність, — летить і не відлітає.

Місто завжди вдома і завжди з нами. Столиці світу цинічні,

Київ — ні. Де душі зручно, там і улюблені місця.

Софійська площа, відчужені, кинуті напризволяще,
непристосовані до життя вулиці Подолу.

Якщо сонце світить зсередини, нелюбих місць немає і не може бути.

А містяни? Вільним духом дихають і ніяк не надихаються.

Якби не було Творця, ні перед ким би не схиляли голову.

Довірливі й насторожені, роз’ятрені та захоплені,

з вірою у душі. Пишатися треба історією, тим, що попри

все ми є і будемо. Місто не дозволить нас образити.

Ну як не соромитися наших шарахань і метань, але ми

такі, які є. Поки ми живі, життя відбувається. Кріпосне

право любити його ніхто не скасовував. Час всотує життя,

як губка, то й що? Робота — як втеча від лінощів, прекрасний

привід розслабитися і дійти висновку, що без неї ніяк:
«у поті лиця свого…»

AddThis Website Tools
admin

Recent Posts

Нове есе у розділі «Твори / Есе»Нове есе у розділі «Твори / Есе»

Нове есе у розділі «Твори / Есе»

У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…

3 дні ago

“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”

Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…

3 дні ago

“Вартова служба лишає нас сна…”

*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…

3 дні ago

“Не лише Ангелам…”

*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.

5 днів ago

“Казіно весни…”

*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…

5 днів ago

“Мамо, твої очі…”

*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…

5 днів ago