*** Усе змінитьсядо півночі серця,сивина порожнечірозкриє обіймимовчання,і печальза порогом війништормите нам тишею.І сон покірний,приреченийна зустріч з розлукоюприведе нас до тебенічними…
У передпокої неприкаяних ночей і відвертих очікувань повіяло живими, але не наважився ніхто з них увійти в твій сон поки …
*** Місячний берег сонця,набережна галюцинаційз нічними приливамиі відливами самотності,де в обнімкуз переляканим безсоннямми блукаємо в лабіринтахспогадівз тими без якихнас уже…
* * * Довоєнне букіністичне літо. По написаному час пробіг. Життя щасливе між пальців протекло. Війні четвертий рік і рани…
Довгі самотні вулиці часу - маніакальні та трагічні з курантами вибухів серцебиття, що ведуть у бомбосховища снів. Уже злилися в…
* * * Передбачення, як молитва - білої магії бунт над божевіллям чорної магії у точці життя на ім'я зло.…
*** Братання Третього Риму з другим Вавилоном - Содомом і Гоморрою. Саме час. Уже пролився дощ вогненний на наш народ,…
* * * На одну зиму менше. На одну війну більше. Поминальна чекає весна. І птахи співатимуть, щоб болючіше ранити…
Острівних днів загублені адреси і океани снів глибокі, як непритомність розіп'ятого похапцем бузку. Йде Війна не тільки в цьому, але…
Живіть у будинкахвеликих літерв портах і бухтахочей коханих,ходітьна виставитиші,адже помахвій –це в театрі життяпремʼєра. Переклад Ольги Ільчук
*** Хочеться крикнути з відчаю на все горло, щосили в бік далекого й близького Заходу: люди добрі, агов! але не…
*** Як можеш ти співатиці слована піку слави,невже не бачиш ти,що в них розстріляновсі наші буквиголосні? Що залишається?Лише нічних привидь,облави,і…
* * * Туманів тривoжна печаль ховає від злих сторонніх очей наших облич воскових музей. …
Війна триває.Війна йде.Війна біжить.Війна летить.Сьогоднія згадуюз якою пристрастюу дитинствіми стріляли в тиріпо іграшковихмішенях.Сьогоднівони стріляють у нас.Сьогодніми мішені.
Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом, епохою,що впала, листопадом, і скалкою, що із ночі стирчить, немов…
* * * Піднебесної самотнійсон,холоне в жилах світанкунезаможнихангелів біла кров,аплодуєдуша наших гіркихзізнаньу самому серці війнив апогеї розлукизі світом довгого,безсмертного кохання.